Тинькування стін та фасадів взимку – специфічний напрямок оздоблювальних робіт. При ігноруванні деяких важливих факторів зимова штукатурка виявиться неякісною і призведе до суттєвого підвищення вартості та подовження термінів будівельно-ремонтних робіт. Про перевитрату матеріалів можна і не згадувати. Пропонуємо декілька рекомендацій щодо штукатурних робіт взимку.
Що слід брати до уваги при виконанні зимових штукатурних робіт
Більшість штукатурних засобів зберігають свою працездатність лише за позитивного діапазону температур. Тому, якщо вкрай необхідне внутрішнє оздоблення приміщень в холодну пору року, необхідно подбати про відповідну температуру всередині. Основні умови для можливості такого оздоблення полягають у наступному:
- Приміщення має задовільно прогріватися та вентилюватися, для чого в ньому попередньо засклюють віконні отвори та встановлюють внутрішні двері.
- Вологість вихідної поверхні, що підлягає тинькуванню, не може перевищувати 8%.
- У приміщенні бажане встановлення електричних калориферів або інших нагрівальних приладів. Добре, якщо вже під’єднано центральне опалення.
- Температура вихідного розчину для штукатурних робіт має бути менше 8-10°C.
При розміщенні локальних джерел обігріву їх краще встановлювати насамперед у кутах, де зустрічні потоки вологого повітря знижують точку роси та погіршують умови для нанесення штукатурки на поверхню. При цьому сумарна потужність електронагрівачів не повинна перевищувати 10 кВт, інакше прокладений кабель може перегріватися і викликати коротке замикання.
Не рекомендується використовувати для підвищення температури теплові гармати. Високотемпературний струмінь гарячого повітря, що генерується такими джерелами тепла, хороший для прискореного просушування невеликих ділянок, але не для нагрівання повітря в кімнаті. Це пов’язано з тим, що сусідні ділянки, не маючи такої температури, провокуватимуть умови для виникнення теплових напруг у щойно нанесеному розчині. В результаті можливе його відшаровування.
Певні складності становить оцінка стану стін під тинькування. Якщо вони складені із цегли, то фактичний прогрів можливий лише на глибину до половини товщини стіни. Для оперативної оцінки вологості можна використовувати звичайну суху тонку серветку: якщо при контакті її зі стіною на серветці не проступають плями вологи, то стіну можна штукатурити. Для більш точних вимірів використовують індикатори вологості. Без попередньої оцінки вологості поверхні роботи починати не слід.
Зимова штукатурка внутрішніх поверхонь
Перед початком власне тинькувальних робіт слід досягти якомога більш рівномірного прогрівання приміщення (допускаються температурні перепади не більше 10°C). При більш високому градієнті температури тиньк висихає нерівномірно, з утворенням плям.
Надзвичайно важливо забезпечувати сталість температури штукатурного розчину під час його використання. Невеликі обсяги розводять безпосередньо біля джерел тепла. При значній кількості штукатурного розчину необхідно якісне утеплення ємностей, у яких здійснюється доставка готового розчину. Тинькувальний розчин з центрами кристалізації та заморожування до вживання непридатний.
У побутових умовах не завжди вдається домогтися всіх вищезазначених умов, тому можна самостійно приготувати деякі компоненти розчину, які підвищують стійкість штукатурки до впливу негативних температур. Найпростіше замішувати розчин не на звичайній, а на аміачній воді, 50%-ий розчин якої у воді істотно підвищить морозостійкість матеріалу. Аміачна вода продається в магазинах мінеральних добрив.
Кого не влаштовує досить різкий запах такого розчину, може використовувати для розведення сухої штукатурної суміші 20% водний розчин калію хлористого (теж є добривом). Застосування такого способу підготовки знижує поріг чутливості готового розчину до 0…+5°С, що у багатьох випадках дозволяє розв’язати проблему зимового оштукатурювання приміщень.
Технологія вибору та роботи з морозостійкою штукатуркою
Для зовнішніх робіт при тинькуванні фасаду необхідно використовувати лише спеціальну штукатурку. При виборі та придбанні матеріалу зверніть увагу на такі його характеристики:
- кількість циклів розморожування/заморожування – не менше 50;
- рівень водостійкості – високий чи підвищений;
- температурний діапазон застосування – не вище –30…–40°C;
- час висихання нанесеного шару – трохи більше ніж 24 години.
Якісна морозостійка штукатурка не дає тріщин і усадки після висихання. Це забезпечує високу якість поверхні фасаду, особливо якщо його надалі не планується обробляти декоративними покриттями.
Застосування такого тиньку має низку особливостей щодо підготовки поверхні:
- Спочатку її слід знежирити та очистити від нерівностей, бруду та пилу.
- Обробити фасад будівлі водяним розчином кальцинованої соди, що забезпечує антибактеріальну стійкість.
- Зчеплення штукатурки з вихідною поверхнею значно покращиться, якщо по всій поверхні рівномірно нанести неглибокі насічки (зубилом або болгаркою).
З усіх методів нанесення тиньку в умовах знижених температур найбільш придатний метод набризку. В’язкий розчин повинен накидатися на стіну різкими рухами, при цьому шар розчину, що наноситься, не повинен перевищувати 20 мм. Роботи не слід виконувати на великій ділянці фасаду, оскільки штукатурка досить швидко схоплюється, а ще її треба затерти. Для особливих способів отримання фасадної поверхні іноді такі місця залишають у первозданному вигляді, щоправда, витрата штукатурного розчину різко збільшиться. Морозостійка штукатурка може наноситися і у два шари, але при цьому сумарна товщина шару не повинна перевищувати 50 мм, а наносити його можна не раніше ніж через добу.
Оригінальним способом роботи з обробки приміщень (переважно внутрішніх) є використання гарячих складових для штукатурного розчину – піску, цементу та вапна. Найпростіше організувати підігрів піску: його розсипають шаром завтовшки 5-10 см по поверхні чавунного або сталевого піддона, що нагрівається або тепловою гарматою або калорифером. Можна нагрівати вже готову суху суміш, а при розмішуванні – заливати воду (або водний розчин антизамерзаючих добавок) температурою +25-30°С.
Підігрів тинькування відкритим полум’ям неприпустимий – не лише з міркувань техніки безпеки, а й з точки зору якості кінцевої роботи. При різкому контрасті температур стіни та розчину можливе розшаровування штукатурки.