Сьогодні серед українців спостерігається відродження інтересу до історичного минулого. Особливе зацікавлення викликає український традиційний одяг з численними доповненнями, які є невіддільною його складовою. Найбільш яскравим елементом народного костюма вважають українські прикраси на шию, які крім естетичної функції мають ще й символічне значення.
Перші нашийні аксесуари
Прикраси на шию мають глибоке коріння в історії та культурі українського народу. Перші згадки про них в писемних джерелах датовані X століттям.
Спочатку українські красуні прикрашали свої шиї намистом з ягід, горіхів, насіння рослин та фруктових кісточок. Пізніше намистинки почали виготовляти з глини, дерева, металу, скла та камінців. Різноманіття жіночих прикрас на шию значно збільшилося після того, як для їх виготовлення почали застосовувати коштовні природні матеріали. Особливо цінувалися вироби з коралів, бурштину, граната та перлів. Але такий декоративний елемент одягу могли дозволити собі лише заможні модниці.
Особливості старовинних українських прикрас
Аксесуари на шию були важливим елементом традиційних обрядів, за їх допомогою підкреслювали святковість чи буденність образу. Також з ними пов’язано багато повір’їв. З плином часу та моди прикраси на шию змінювалися та вдосконалювалися. Народні майстри урізноманітнювали їх форму, кольори, матеріал, техніку виконання. Аксесуари гармонійно поєднувалися між собою та колоритно доповнювали традиційний український одяг.
В ті часи для української жінки було неприйнятним з’явитися на вулиці без намиста, адже вважалося, начебто вона була роздягнута. І у свято, і у звичайний день шию дівчини прикрашала низка стильних намистин. Тому у скринях кожної українки була велика кількість шийних аксесуарів.
Велика увага приділялася способу носіння українських народних прикрас, оскільки вони виконували дві важливі функції:
- Оберегову – ці намиста завжди носили на тілі, адже вони мали захищати людину від злого ока, чарів та стихій.
- Інформативну – такі аксесуари вдягали поверх одягу, вони вказували на локальну своєрідність, а їхня кількість та якість свідчили про соціальний статус власниці, її вік та навіть стан здоров’я. До 30 ниток великих коралів можна було нарахувати на шиї заможної панянки, а у жінки з низькими статками було не більше 3 низок з дрібними намистинами.
У будні жінки надівали небагато прикрас, щоб під час роботи не загубити їх або не розірвати нитку, оскільки це вважалося поганим знаком, який попереджав про якесь лихо. А під час святкування особливих подій, щоб привернути до себе увагу, дівчата прикрашали свої шиї якомога більшою кількістю яскравих аксесуарів. Деякі оздоби коштували як цілий маєток. Тому подібні коштовності збирали поколіннями та передавали у спадок від матері до доньки як сімейну реліквію.
Види старовинних жіночих нашийних прикрас
На початку XX століття відмічалося остаточне формування найбільш розповсюджених стильних прикрас на шию. Для кожного регіону України були характерні місцеві традиційні прикраси. Найпоширенішими серед них були такі аксесуари:
| Назви українських прикрас | Матеріал | Особливість | Локація |
| Коралі | Італійські корали, порцеляна, дерево, смальта, скло | Дорогою прикрасою вважалося намисто з рожевих, червоних або сірих коралових намистин однакової циліндричної форми, але різного розміру, які нанизувалися на шовковий мотузок у певному порядку: всередині великі, а ззовні – менші. Носили прикрасу у декілька ниток. Висока вартість виробу призвела до появи імітацій з інших, більш доступних матеріалів | Всі регіони України |
| Баламути | Перламутрова мушля | Симетрична схема нанизування перлин на конопляний мотузок, який складається з декількох міцних ниток. Намисто могли прикрашати дукатами чи дукачами, але тоді воно коштувало дорожче. Найчастіше одягали наречені на весілля. | Східне Поділля |
| Бурштинове намисто | Бурштин | Великі круглі намистини нанизувалися на довгу нитку. Найчастіше такий аксесуар носили разом з коралами | Волинь, Середня Наддніпрянщина, Прикарпаття |
| Пацьорки (бранзульєти) | Муранське або чеське скло | Масивне та дороге намисто. Кульки діаметром до 15 мм розмальовували вручну різноколірною емаллю та інкрустували золотом. Носили їх однією ниткою, комплектуючи з іншими прикрасами | Гуцульщина, Правобережна Україна |
| Ґердани (крайки, ланки, драбинки) | Бісер зі скла чи металу | Прикраса у вигляді двох вузьких смуг з кількох рядів різноколірного бісеру, які утворюють строкатий геометричний або рослинний орнамент. Смуги з’єднували спереду по центру під прямим кутом. Іноді місце з’єднання прикрашали монетою | Західна Україна |
| Плетінки (силянки, перепаски, цятки) | Скляний бісер | Тонка смужка з бісеру виготовлена способом «силянка», яка поєднувала різні візерунки. Прикраси зав’язувалися ззаду на шиї. Носили їх поверх інших декоративних елементів одягу. Плетінки для святкових подій були ширші та ажурніші, ніж повсякденні. Їхній нижній край прикрашали петельками з бісеру – бомбликами, кумасиками, дармовісами. Для міцності силянки іноді нашивали на червону тасьму «гарасівку» | Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Покуття, Буковина, Закарпаття, Прикарпаття, Поділля |
| Кризи (кривульки) | Бісер | Широкий округлий комір, який повністю прикривав плечі та груди власниці. Ззаду тримався на ґудзиках. Орнамент у вигляді ромбиків, квадратиків, хрестиків та ліній | Бойківщина, Лемківщина |
| Дукачі (личмани) | Австрійські дукати або російські карбованці | Оздоба з монетою, вставленою в оправу, та металевим бантом, який часто прикрашали кольоровими камінцями. Коштовність займала головне місце серед усіх аксесуарів | Центральна та Східна Україна |
| Дукати (таляри) | Золоті або срібні монети, жетони, медалі, військові нагороди | Кольє з монет, нанизаних в 1-2 ряди, між якими міг бути бісер, корали або фігурні трубки. Прикрашалося стрічкою у вигляді банта | Всі регіони України |
| Шелести (сороківці, бубонці) | Металеві дзвіночки | Найбільш стародавнє намисто було у вигляді ланцюжків з невеликих круглих металевих бубонців, іноді доповнених іншими деталями | Гуцульщина |
| Дармовіси (підвіски, лускавки, надуванці, світлячки) | Дуте скло | Виріб складався з однієї довгої або кількох коротких ниток. Крихітні блискучі намистини ручного або фабричного виготовлення були порожнисті всередині та лускали зі своєрідним звуком | Всі регіони України |
| Салби | Срібло | Масивне намисто-нагрудник з тканини, розшитий монетами, схожий до турецьких чи татарських аксесуарів | Буковина |
| Зґарди | Мідь, латунь | Нанизували у 2-3 ряди мідні литі хрестики, між якими розташовували трубочки або спіральки з латуні. Прикраси мали застібку (чепрагу) круглої форми з орнаментом (зазвичай сонце). Можна було доповнювати підвісками різних форм | Гуцульщина |
Деякі повір’я про традиційні українські прикраси:
- Зґарди оберігали статус ґазди. Також їхня захисна сила збільшувалася для дівчини, якій щороку на день ангела, починаючи з 6-річного віку, дарували таку прикрасу хрещені батьки. З часом вона ставала власницею своєрідного багатошарового намиста.
- Баламути символізували дівочу цнотливість.
- Намисто з бурштину приносило власниці здоров’я та покращувало колір обличчя.
- Дукачі були талісманом для дівчат козацького походження. Особливим оберегом була прикраса, подарована хрещеним батьком похресниці, коли їй виповнився 1 рік.
- Коралі вказували на достаток, червоне забарвлення намистин було найбільш популярним, воно символізувало здоров’я, відвагу і невичерпну енергію.
- Кризи – українські прикраси з чорного бісеру означали багатство.
Жіночі прикраси на шию: фото та назви
Коралі
Баламути
Бурштинове намисто
Пацьорки (бранзульєти)
Ґердани (крайки, ланки, драбинки)
Плетінки (силянки, перепаски, цятки)
Кризи (кривульки, корольки)
Дукати (таляри)
Шелести (сороківці, бубонці)
Дармовіси (підвіски, лускавки, надуванці, світлячки)
Салби
Зґарди
Чоловічі нашийні прикраси
З давніх-давен чоловіки носили на шиї обереги та талісмани у вигляді шкіряних мотузків або золотих чи срібних ланцюжків, сподіваючись на їхню допомогу у полюванні та землеробстві. Також представники сильної статі носили аксесуари для захисту від нападів ворога.
На відміну від жінок, чоловіки не вважали нашийні аксесуари прикрасами, для них це був своєрідний спосіб підкреслити свою соціальну значущість. Тому багаті та впливові чоловіки завжди хизувалися своїми коштовностями.
Стилістика та символіка чоловічих прикрас на шию відрізнялися від жіночих. Для панянок майстри виготовляли витончені та ніжні аксесуари. Прикраси для мужчин виділялися масивністю з елементами великих розмірів.
Поширеними українськими нашийними прикрасами для чоловіків вважалися гуцульські зґарди на шкіряному ремінці та західноукраїнські ґердани з етнічним орнаментом.
Старовинні прикраси на шию в українському стилі передавалися з покоління в покоління, зберігши найцінніше – історію. Вони стали своєрідним мостом між минулим та сучасністю, допомагають відтворити та зберегти для нащадків національну ідентичність та культурну спадщину.
Загрузка...
