Як вирощувати білу конюшину

Конюшина біла, або повзуча, являє собою досить поширену трав’янисту рослину. Її вирощують для декору та озеленіння ділянок. Завдяки своїй повзучості, ця рослина прикриває порожнини на газоні та робить його більш гарним.

Головне про білу конюшину

Біла конюшина – це багаторічна рослина заввишки 5-20 см, що належить до родини Бобових. Її поділять на низькорослу, середню та високу, залежачи від довжини стебла.

Як і інші різновиди, біла або повзуча конюшина має особливу форму листка. Він схожий на три невеликих листочки еліптичної форми, що зрослися в один. Через це її часто називають «трилисник».

Стебло у рослини тонке, іноді може досягати до 30 см заввишки. Воно стелиться по земній поверхні, утворюючи килим. Суцвіття кулясті до 2,5 см діаметром. Складаються з багатьох маленьких квіток яскраво-білого, трохи рожевого чи жовтуватого кольору.

Цвіте починаючи з пізньої весни до жовтня. У червні-липні дозрівають бобові плоди, з яких можна отримати посівний матеріал.

Біла конюшина проростає з насіння, але також може розмножуватись вегетативним шляхом. Вона швидко розповсюджується ділянкою, тому потребує постійного контролю.

Сорти

Існує чимало сортів білої конюшини, які можна вирощувати:

• Klondike. Невибагливий, достатньо швидко відновлюється після зимових заморозків. Є універсальним сортом, що відрізняється відчутним ароматом.
• Rivendel. Конюшина Рівендел стійка проти заморозків, часто використовується для засівання пасовищ.
• Silvester. Має пишні кущі та легко суміщається з різними декоративними трав’янистими культурами.
• Pipolina. Нововинайдений гібридний різновид, що має дрібні листки. Є морозостійким та посухостійким.
• Ronny. Є найкращим варіантом для оформлення трав’янистого килиму. Має розгалужені корені, тому рослину можна сильно укорочувати.

Біла конюшина сорту Rivendel є найпопулярнішим варіантом для вирощування на газоні. Вона невибаглива й активно відновлюється після скошування.

Підготовка до саджання

Конюшина може рости у різних ґрунтах, у тому числі на глинистих, завдяки своїй адаптованості. Але краще саджати цю рослину на піщаних або суглинкових ділянках із помірною кислотністю.

Для посіву білої конюшини треба підготувати сонячне місце, оскільки вона світлолюбна. Також треба запобігати зайвій вологості. Газон з білої конюшини може рости будь-де, особливо гарно він виглядає на схилах.

Посадка

Перед тим як висаджувати насіння в ґрунт, його необхідно перекопати та позбавити верхній шар від твердих шматків землі, залишків рослин та каміння. За тиждень до посіву рекомендується внести калійне або фосфорне добриво.

Сіяти конюшину білу можна при температурі не нижче +10°C. Зазвичай це роблять навесні, у червні або у вересні. Якщо посів відбувається восени, важливо, щоб перед заморозками встигли з’явитися паростки довжиною 6-10 мм.

На 1 га вийде приблизно 2-4 кг насіння, яким потрібно рівномірно вкрити ділянку (для цього його можна змішати з піском у рівній пропорції). Далі посівний матеріал засипати землею до товщини приблизно 1 см. Після цього ґрунт можна укотити.

Поливати конюшину білу після висіву треба, але не через шланг, а за допомогою розпилювачу. Через 10-15 днів зійдуть перші паростки, а за рік рослина почне цвісти.

Догляд

Агротехніка вирощування білої конюшини нескладна. Догляд полягає у наступних заходах:

• розпушування ґрунту;
• позбавлення ділянки від зайвої трави;
• вкорочення газону.

Полив конюшини не є необхідним, бо їй достатньо звичайних дощових опадів.

Якщо проводити регулярну стрижку газону, він буде цвісти улітку два рази та матиме більш гарний та акуратний вигляд. Також, якщо не слідкувати за формою трави, в ній буде заводитись більше шкідників, що об’їдають листки. Робити стрижку треба після першого цвітіння.

Прополювання та позбавлення від бур’янів також є важливою частиною догляду за білою конюшиною. Але видаляти зайві рослини потрібно тільки вручну разом с коренем, а не хімічними засобами. Найбільш зручний для цього час – після дощу, коли земля м’яка.

Біла конюшина вирощується як сидерат, збагачуючи землю поживними елементами, тому не потребує додаткових підживлень. Але щоб на наступний рік цвітіння було більш пишним, у ґрунт можна додати калійно-фосфорні добрива.

Підготовка до зими

Бажаний осінній догляд за конюшиною полягає у наступних заходах:

• Зміцнення корінців. Для цього можна додати калійні добрива, а також кісткове борошно або золу, які містять велику кількість поживних елементів. Слід запобігати надмірного зволоження землі після початку жовтня, інакше корінці стануть слабкіші проти хвороб та холоду.
• Аерація. Корисна процедура, яка полегшить надходження води та кисню углиб ґрунту, не залишаючи калюж і надмірної вологості. Проводять її у перші місяці осені з використанням аератора або інших підручних засобів, наприклад, вил.
• Стрижка газону. Найбільш зручний час для її проведення – два тижні до настання заморозків. Краще використовувати тример, який встановлюється на висоту 5 см. Стрижка дозволить стеблам вчасно відновитися.
• Укриття газону. Цей етап не є обов’язковим, якщо зими у регіоні не надто суворі.

Захворювання і шкідники

Причиною хвороб низькорослої білої конюшини, як правило, є грибкові хвороби, що виникають через надмірну вологість:

• іржа;
• фузаріоз;
• бура плямистість;
• аскохітоз.

Боротись з грибковим зараженням допомагає розчин колоїдної сірки. Ним обробляють рослину два рази: на початку хвороби та через тиждень після першого обприскування. Також білу декоративну конюшину можна обробляти меленою сіркою.

Трилисник може постраждати від повитиці (березки) – рослини-паразита. Ознакою є швидке зблідіння трави після скошування. Щоб його позбутися, скошену зелень спалюють за межами газону. При вирощуванні білої конюшини для годування худоби треба якомога швидше позбутися паразита, інакше тварина може отруїтися або навіть вмерти. Після стрижки газону роблять перерву у два тижні, перед тим як годувати худобу.