Цікаві приклади давньоруських ворожінь

Давньоруські ворожіння з’явилися багато століть тому. Вони беруть свій початок з язичництва, коли людина поклонялася різним духам та природним явищам. Ще не до кінця розуміючи світ, наші предки намагалися дізнатися про головні події свого майбутнього – народження і смерть, весілля, урожай. Намагалися пророкувати і погоду. Зазвичай старовинні гадання прилучалися до важливих свят. Способів передбачити майбутнє було багато.

Походження ворожінь у Київській Русі

Джерела давньоруських ворожінь на найближче майбутнє лежать у язичницькій вірі про те, що навколо людей живе безліч духів та богів. Вони невидимі, але все ж таки впливають на долю і багато знають про майбутнє. За допомогою спеціальних ритуалів можна було звернутися до цих істот, задобрити їх і поставити їм запитання.

Спочатку здатність вгадувати події мали тільки жерці та відуни. Вони використовували різні способи. Насамперед ясновидці пророкували погоду, щоб селяни змогли виростити багатий урожай. Пізніше і прості люди почали вдаватися до обрядів, ворожіння. Використовували і спеціальні магічні артефакти, і звичайні предмети побуту. Звуки, природні явища, тіні – все могло містити у собі найважливіші та найцікавіші знаки.

Ворожіння своєю історією йдуть далеко в минуле, але деякі з них використовуються досі

З приходом християнства практика ворожіння не зникла. Офіційно церква не схвалювала подібне, забороняла магію і вважала духів бісами, але в результаті християнські та язичницькі традиції залишилися співіснувати один з одним.

Коли можна було ворожити

Перше, що було важливим при передбаченні, це вибір дня і часу доби. Зазвичай гадали увечері після заходу сонця або навіть уночі. Це час розгулу духів, а отже, легше налагодити з ними контакт. Четвер вважався днем ​​нечистої сили, тоді як п’ятниця – священний день, пов’язаний з померлими.

Ще точніші відповіді отримували перед великими церковними святами. Але важливо провести ритуали до настання найвизначнішого дня. Вважалося, що служба виганяла нечисть і духів, а отже, до того, хто ворожить, вони не прийдуть.

Було кілька дат, під час яких усі магічні дії мали особливу силу:

• Святвечір – чарівний час перед Різдвом.
• Різдво – час магії, таємниць та містики, важливий для долі у найближчому майбутньому.
• Святки (час від Різдва до Хрещення) – ворожіння у цей час мало велику силу, адже рік повертав до літа, день починав набирати силу, світло перемагало пітьму.
• Хрещення – завершує низку зимових свят. Використовувалися як ворожіння всіх попередніх урочистостей, так і спеціальні хрещенські.
• Масляна – часто для пророцтв використовувалися млинці як головний символ події.
• Великдень і пасхальний тиждень – ворожили у різний час, наприклад, у Чистий четвер і напередодні свята. У цей час теж зверталися до основних атрибутів – паски та яйця.
• Хрестопоклонний тиждень – на нього випікали спеціальні «хрести».
• Цікаві обряди для пророкування з різними предметами були і на Трійцю.
• День Івана Купали – час, коли світи людей і духів близькі один до одного, а всі дерева, трави набувають чарівної сили. Майбутнє стає особливо зрозумілим, і для його вгадування застосовувалися ритуали з багаттям, водою, вінками.

Найчастіше ворожіння проводились на великі свята

Іноді зверталися до інших язичницьких свят. Наприклад, навесні вшановували богинь кохання Ладу та Лелю, бога сонця Ярилу, а 20 липня – покровителя грому та блискавок Перуна.

Правила ворожіння

Такі дії вимагали особливого настрою та атмосфери, щоб людина дійсно змогла поспілкуватися з нечистою силою. Грали велику роль одяг тих, хто ворожить, та інші предмети на тілі, розташування речей навколо. Іноді потрібно досягти чогось на кшталт екстатичного стану. Для цього люди могли покрутитись на місці.

Для магії вибирали найвиокремленіші або навіть «нечисті» місця – занедбані будівлі, горище, підвал, хлів, лазню, цвинтар, перехрестя. Якщо ж залишалися у звичайній кімнаті, то вимикали світло, дотримувалися тиші. Учасників обряду ніхто не мав турбувати.

Але спілкування з нечистою силою несло багато небезпек. Вона могла нашкодити людині або навіть затягти її на той світ. Тому заради безпеки дотримувалися таких правил:

• волосся розпускали, а в деяких випадках повністю або частково знімали одяг;
• у кімнаті заборонялося перебувати тваринам, якщо вони не використовувалися для ворожіння;
• також знімали натільні хрестики, повертали до стіни ікони, а перед ритуалом на майбутнє не хрестилися;
• важливо було дотримуватись мовчання і тим більше не сміятися;
• уникали дивитися на всі боки;
• щоб нечисть не потягла нікого, люди трималися один за одного мізинцями;
• при особливо страшних ворожіннях креслили захисні кола на підлозі – духи не могли їх подолати;
• після закінчення учасники обряду говорили кілька разів «Чур мене» або хрестилися, а потім тікали.

Молоді дівчата найчастіше ворожили на нареченого

Щоб отримати швидку і правдиву відповідь, погань могли задобрювати їжею. Пропонували кашу, млинці, край хліба.

Найвідоміші старовинні українські ворожіння

Багато старовинних ворожінь досить прості, але вони могли дійсно дати цікаву відповідь щодо майбутнього. Часто використовували пророцтва по книгах. Для цього зазвичай брали псалтир. Його могли як просто відкрити на довільному місці та прочитати текст, так і провести спеціальний ритуал із книгою та ключем.

На повню рівно після опівночі проводили ворожіння з речами. Обов’язково були присутні кілька людей. Усі приносили з собою різні предмети, що складалися в чашку під рушник, щоб їх не було видно. Люди славили хліб, сіль, а потім починали діставати речі. По них і робилися пророцтва. Наприклад, кільце – до весілля, ґудзики – до поповнення в сім’ї, цукерка – на щастя, гроші – на достаток.

В іншому варіанті над чашкою співали спеціальні пісні, що містять слова про майбутнє. Витягнувши предмет і визначивши власника, запам’ятовували, які рядки при цьому співалися.

Інші цікаві та точні способи передбачень:

• ворожіння за допомогою курки – птаха приносили в приміщення, ставили біля мисок з різними предметами і дивилися, що вона вибере;
• лиття воску – розплавлений віск виливали у воду та дивилися, які фігури він утворює;
• на Івана Купалу люди стрибали через багаття, якщо торкнулися вогню – бути біді;
• через вогонь на літнє сонцестояння стрибали і парами – якщо дівчина та хлопець змогли не розчепити рук, то на них чекає сімейне щастя.

Ворожіння за допомогою воску

Під час весіль ворожили на майбутнє молодих. На другий день урочистості дружка відривав хліб і кидав на стіл. Якщо перший шматок упав униз верхньою кіркою – до народження дівчинки. Ворожили й самі наречений із нареченою, перетягуючи калач. У кого залишилася більша частина, той буде головним у домі.

Читайте також: Як ворожити на кавовій гущі

Найстрашніші обряди

Серед магічних ритуалів були такі, до яких не кожен наважувався вдатися. Наприклад, найстрашніше – ворожіння із дзеркалом на нареченого. Опівночі дівчина замикалась у лазні та сідала оголена біля дзеркала. По обидва боки треба було поставити свічки. Ще одне дзеркало розміщувалося за спиною, внаслідок чого відбиття створювало коридор. З нього і мав з’явитися чорт в образі майбутнього нареченого.

Найсміливіші люди могли ходити на перехрестя, де креслили захисне коло металевим предметом і чекали на нечисть в образі чорної кішки. А взимку в місячну ніч дівчата сідали біля ополонки, заглядаючи у воду. У ній також можна було побачити обличчя нареченого.

Щоб отримати точні відомості про майбутнього чоловіка, дівчата йшли до бані. Опівночі вони просовували руку у вікно лазні або овина, а потім просили торкнутися їх «волохатим лапищем». Дівчина, яка ворожить, повинна була не піддатися страху і помітити, який дотик у істоти. Багато вовни – до багатого нареченого, гола лапа – до бідного, гаряча – буде ковалем, тверда – теслею.

Святкові ворожіння

Оскільки вважалося, що на святки всі передбачення обов’язково здійсняться, люди за старих часів придумали багато ритуалів саме для цього часу. Найпростіше і найцікавіше – ворожіння по звуках. Проводилося воно різними способами:

• Після заходу сонця виходили на вулицю і вслухалися в тишу. Спів або гавкіт – до весілля, звук копит – до подорожі, а ось стукіт сокири або дзвін дзвона віщує смерть.
• Ходили підслуховувати до сусідів. Скандали та шум віщували таке ж неспокійне життя. Про заміжжя для дівчат говорили слова на кшталт «Іди», «Готуйся», а про довгу самотність – «Залишся».
• Ім’я чоловіка могли запитувати в перехожих: ті мали назвати перше, що спало на думку.

Ще одне дівоче ворожіння – зі свічкою. По її полум’ю пізнавали майбутнє. Потріскує, коптить – означає лиха і труднощі, горить рівно – спокій і достаток. Якщо свічка швидко закінчилася, дівчина проживе недовго.

Дівоче ворожіння зі свічкою

Часто використовували і каблучку. Промивши її в проточній воді, юна особа клала прикрасу в склянку без візерунків і дивилася всередину. У каблучці мав з’явитися образ нареченого. Щоб дізнатися про кількість дітей у найближчий рік, воду разом із аксесуаром заморожували. Горбики на льодовій поверхні вказували на синів, поглиблення – на дочок. За їхньою кількістю можна було зрозуміти, наскільки великою буде сім’я. Кільце також кидали на підлогу, щоб подивитися, чи покотиться воно до дверей. Якщо так, то незабаром буде весілля.

Чи можна використовувати старовинні ворожіння у наш час

Навіть зараз люди звертаються до різних способів передбачень, у тому числі й до найдавніших. Ритуали та обряди не забуваються, передаються з покоління до покоління, адже це досвід предків, перевірений часом.

Не всі техніки передбачення зараз доступні, особливо якщо людина живе у місті і не у своєму будинку або ритуал стосується будь-яких старовинних предметів. Але іноді можна вигадати якусь альтернативу. Наприклад, замість курки використовувати маленьку домашню пташку, щоб вона вибирала якісь предмети із запропонованих.

А ще старовинні ворожіння – це цікавий та веселий спосіб проведення часу на свята, особливо у великій компанії. Але навіть прості обряди можуть розбудити інтуїцію.