Свято Рожаниці відмічають двічі на рік – 8 та 21 вересня. Про українські язичницькі святкування залишилось небагато інформації, бо вона була практично викорінена з приходом християнства. Проте деякі давні святкування збереглися до наших днів, і Рожаниці – одне із них.
Хто такі Рожаниці
Відомо, що Рожаницями називалися язичницькі богині родючості, або господині Світу. У міфології вони згадуються як божества, що виглядали наполовину жінками та наполовину лосицями. Вважали, що Рожаниці живуть на зоряному небі, та пов’язували із ними сузір’я Велику та Малу Ведмедицю, які тоді називали Великою та Малою Лосицею.
Уявлення про цих богинь з часом переросло у більш відомих нам Ладу та Лелю. Лада – матір, уособлює собою мудру та турботливу господиню, а її дочка Леля – любов, молодість, весну та красу.
Традиції та звичаї
На Рожаниці дівчата традиційно ходили на луг та збирали калину, співаючи пісні. Біля кущів калини водили хороводи та влаштовували святкові обіди із тих страв, які дівчата приносили із собою та ділили на весь гурт. Після обіду молодиці зривали по гілочці, їли по дві ягоди та подумки зверталися до коханих.
У цей же час парубки також брали участь у святкуванні, ховаючись у засідках та намагаючись зловити дівчат зненацька, налякати їх та відібрати гілочку калини. Під час цих веселих ігор усі розфарбовувалися калиною. Наступного дня дівчата приносили богам жертву у вигляді:
- солодощів;
- печива;
- яблук;
- горіхів.
Це робилося для задобрення богів на продовження роду.
Загрузка...
